Вас вітає Перехрестівський НВК

Оцінка проекту

Стаття до районної газети «Новини Фрунзівщини» від 13.08.2016 року

25-річчю Незалежності України присвячується

Українська світлиця добром іскриться

… І чужому научайтесь,

І свого не цурайтесь.

Т.Г. Шевченко

Крокуючи до Європи, ми маємо пам’ятати, шанувати свої національні корені. Тільки той народ, який ревно зберігає традиції та звичаї, припадає душею до ріки мудрості, що несе свої води з глибини віків, має право на життя. Осягнувши цю віковічну велич, отримавши Уроки історії, якими б гіркими вони не були, той народ напившись життєдайної вологи, оновлюється, розправляє свої могутні плечі і правдиво дивлячись у очі світу, розпочинає з ним мудру розмову. Чим ближче ми до Європи, тим впевненіша має бути ця розмова,  міцнішим  зв'язок з душею рідного народу, з національними коренями.

Закоханість у поетичний мудрий світ рідного народу зароджується в дитинстві. Саме в сім’ї, а згодом і в школі закладаються основи і сторичного патріотизму. В сім’ях перехрестівських школярів дають дітям цю мудру науку батьки, і саме тому  ми змогли втілити в життя етнографічний проект «Українська світлиця добром іскриться», робота над яким розпочалася щойно школа повернулась з Одеської гімназії №2. Втративши рівновагу від побаченої краси, а головне від того, як створюється ця краса, як будується робота над численними проектами гімназії, ми почали думати-гадати, як і собі розпочати цікаву справу. Ми відчували, що Скарби розсипані десь у школі, треба тільки знайти спосіб їх побачити. Більше двох тижнів ми ламали голови, збиралися на Велику і Малу Козацькі ради і думали, думали, думали… Геніальна ідея виникла у педагога-організатора Мудрик В.В. – створити штаб Козацької ради, місце де б отаман та його команда складали свої плани. І робота закипіла.

Найперша і найболючіша проблема – фінансування. В гімназії з цим простіше. Впливові батьки та колишні учні постійно вкладають гроші в їхні проекти. Нам  же потрібно було шукати інший вихід. Вирішили підготувати свято Маланки і привітати жителів села. Вирішили – зробили. На Маланку й самі пораділи і односельців звеселили. Та найбільше нас тішив результат. Маланка принесла нам аж тисячу гривень. Тепер ми готові були серйозно зайнятися проектом. Розподілили ролі, запросили на засідання Козацької ради нашого директора Валентину Федорівну Грицюту, розповіли їй про свої плани. Валентина Федорівна підтримала нас і навіть допомогла з кімнатою. На цьому ж засіданні кожен курінний отаман отримав конкретне завдання (яскраві оформлені у вишуканих конвертах вони будили творчу уяву учасників проекту). Першим в роботу включився курінь імені Івана Мазепи (курінний отаман Демедюк Олена, класний керівник Костик Р.Ф.). Земляний Олександр та Ольваніка Микола заготовили матеріал, з яким учні працювали у вільний час. На перервах і після уроків вони вирізали листочки, малювали квіточки і невдовзі клас прикрасило чудове, оригінальне, ніжне деревце, готове до участі в проекті. Дуже тішились ми, коли п’ятий клас почав працювати над своїм завданням. Загадкові лялечки - мотанки, які виготовили Флора Катерина, Дацкова Карина, Талпе Марія…… просилися на руки, вбирали в себе наші захоплені погляди.

Долматова Даша принесла своїм козакам квіти і стрічки для витонченого віночка. Мама Оксана допомогла доні з матеріалом і невдовзі веселий, різнобарвний віночок ретельно причепурившись уже чекав урочистого відкриття світлиці.

Курінь Кирила Розумовського (10 клас) як найстарший учасник проекту відповідав за важку чоловічу роботу. Вони майстрували покрівлю та тин подвіря нашої світлиці. Художнє оформлення нашої світлиці найнапруженіший, найскладніший, найкропіткіший та найзахоплюючий етап роботи над проектом. Наші художники Демедюк Женя, Прозоровська Настя, Бабіч Катя, Демедюк Альона, продумали композиції , кольорову гамму, розташування задуманих малюнків і розпочали своє магічне створення краси. Коли з’явились перші ескізи, а ними стали веселі життєрадісні півники , що заливисто кукурікали на хвіртці подвіря ми усі ахнули від подиву. До «творчої майстерні» почали стікатися небайдужі серця. Приходили подивитися і залишалися (Долматова Даша, Ангел Ангеліна, Новіцька Віка, Дячук Катя, Редута Настя, Їжак Катя, Спинов Андрій та Чулей Настя). Малювати почали навіть ті, хто ніколи за собою особливих здібностей не помічав. Їм доручали нескладні завдання. Та робота пішла жвавіше. Над дверима розквітати квіти, плелися витончені візерунки. Щойно закінчилось оформлення подвіря, як творча пожежа перекинулась до самої світлиці. Діти поспішали. Наближалось свято Матері. Їм, найріднішим присвячували козачата свої труди. Невдовзі, на лівій стіні світлиці зявився ставний козак на баскому коні, що мчав у високих травах (художник Прозоровська Настя), трохи далі кобза в ніжних квітах (художник Демедюк Женя). Праву стіну прикрасив ніжний орнамент Петриківського розпису. Двері заквітчані були мальовничими квіточками… Окремо виготовлялися квітки для вікна, шилися штори, прапор України, вишивалися серветки, та прибиралася до зустрічі гостей лялька –мотанка з немовлям на руках, особливий оберіг оселі, який талановито виготовила Ірина Павлівна Земляна. Паралельно йшли репетиції вистави «Якось на селі», сценарій якої написала педагог-організатор Мудрик В.В.

Нарешті 13 травня о 17 годині дня дорогі гості та батьки, діти та вчителі були запрошені пройтись коридорами історичних епох від наших днів до славних часів козацької доби, щоб згадавши важкі сторінки історії нашого народу, зрозуміти, що сила наша – в наших коренях. Кінцевою зупинкою уявної мандрівки часом і була наша красуня – світлиця, де біля хвіртки стояла кокетливо запнута хусткою лялька  Мотря, чепуруни півники важно розпустили свої хвости, а все подвір’я було оповите простотою і вишуканістю. Соняшники усміхалися, обереги-янголята запрошували до гостинного двору, а криниця поруч пропонувала джерельну водичку. Гостей запросили до світлиці. Усі вони прийшли з подарунками, отець Володимир окропив усіх хрещенською водою. На згадку про відкриття залишились горщики, чудо-сопілка, пасхальне священне яйце-писанка, серветки та багато інших потрібних речей.

Переконана, краса, створена дитячими руками, буде шануватись ними. І серед цієї краси в дитячих голівках з’явиться ще багато ідей, творчих задумок, результатом яких будуть  добре зроблені справи.

Заступник директора з виховної роботи

Перехрестівського НВК

О.М. Трибой